Інформація для батьків

Шановні батьки!

Поради батькам першокласників

1. Заздалегідь привчайте дитину до відповідного розпорядку дня, особливо якщо вона не відвідує дошкільного закладу.
2. Демонструйте любов до дитини незалежно від її оцінок у школі. Вона має відчувати, що дорога вам завжди, незважаючи на те, чи збігаються її шкільні досягнення з вашими уявленнями й вимогами. Таке ставлення допоможе сформувати в дитини стійку позитивну самооцінку на все життя.
3. Полюбіть школу, в яку ви віддали свою дитину. У жодному разі не можна дозволяти собі некоректних коментарів про школу та її вчителів, особливо у присутності дитини. Дитині важко одразу сприйняти авторитет учителя. Тому якщо мама підтримуватиме педагога, доньці або сину буде набагато легше ввійти в нову життєву ситуацію.
4. Не перетворюйте дитину на засіб вашого самоствердження, на річ, якою можна вихвалятися перед знайомими. Роздивіться у малюкові не продовження вашого «Я», а окрему особистість. Тоді ви будете здатні зрозуміти, що їй справді потрібно, а що ні.
5. Говоріть із дитиною щодня про всі дрібниці, про складні і приємні події, про її відчуття від тих чи інших справ, про шкільне життя.
6. Ураховуйте побажання дитини. Адже до школи йде вона, а не ви. Тож варто дослухатися, який вона хоче портфель, пенал, олівці, яка форма їй більше до вподоби, необхідно дати змогу зробити вибір із декількох представлених варіантів відповідно до ваших фінансових можливостей.
7. Якщо ваш малюк хоче взяти із собою до школи щось нестандартне, скажімо, маленьку іграшку, — дозвольте! Батьки помиляються, намагаючись навіяти дитині, що відтепер вона стає дорослою. Дитинство після 1 вересня не закінчується. Цей процес тривалий, особливо для шестирічок.
8. Ще до школи варто з'ясувати нахили малюка і розпочати заняття хореографією, спортом, музикою, малюванням, допомогти спрямовано витрачати енергію до початку шкільного навчання і досягати позитивних результатів у тій справі, що подобається саме йому, а не тільки вам.
9. Показуйте, що ви задоволені здобутками своєї дитини, уникайте підкреслення її невдач.
10. Якщо у школі, яку ви обираєте, першокласники вдень не сплять, а ваша дитина потребує денного сну, не залишайте це питання без уваги. Шукайте школу-дитсадок, де цю умову виконують обов'язково.
11. Розвивайте увагу, пам'ять, мислення малюка за допомогою спеціальних вправ.
12. Учіть дитину висловлювати свої думки, переказувати оповідання, мультфільми, події.
13. Розвивайте дрібні м'язи рук за допомогою ліплення, малювання, аплікацій, нанизування намистинок, складання пазлів тощо.
14. Аби дитина, переживши ажіотаж 1 Вересня, могла підтримувати позитивний навчальний настрій протягом подальших років, необхідні спільні зусилля — і сім'ї, і громадськості, і, звичайно, школи. Багато в цій ситуації залежить від батьків, адже насамперед вони готують до школи. Радимо мамам і татам бути пильними, особливо впродовж першого періоду навчання.

Поради батькам п'ятикласників

1. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
3. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
4. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
5. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.
6. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
7. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: "Як пройшов твій день у школі?". Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
8. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.
9. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
10. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.
11. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Джерела досвіду

Зазвичай коли мова заходить про відомого польського педагога, лікаря та письменника Януша Корчака, насамперед згадують його головне правило: вихователь повинен любити учнів, як рідних дітей. Саме воно зрештою й спонукало педагога у 1942 році разом із дітьми увійти до газової камери в концентраційному таборі Треблінка, хоча у нього була можливість врятуватися. Як справжній вихователь, Януш Корчак не залишив своїх вихованців у цю трагічну мить. Працями з практики й теорії виховання педагога-новатора Януша Корчака й досі користуються вчителі та вихователі. Крім того, він був також одним із перших засновників діяльності щодо захисту прав дітей, яка згодом переросла в потужний суспільний рух. А от батькам педагог залишив поради, які ще називають заповідями Януша Кочака.

Заповіді Януша Корчака для батьків:

• ніколи не принижуйте дитину;
• не ставтеся до проблем дитини зверхньо, адже їй не легше, ніж вам, а може, навіть важче, оскільки у неї ще немає достатньо життєвого досвіду;
• не чекайте, що дитина буде такою, як ви хочете. Краще допоможіть їй стати не вами, а собою;
• не вимагайте від дитини плати за все, що для неї зробити. Ви дали їй життя, як вона може за це віддячити? Коли прийде час, син або донька дадуть життя іншому, а той - ще комусь. Це і є вічний закон подяки;
• не зганяйте на дитині гнів та образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те і зійде;
• завжди враховуйте думку дитини, адже вона краще знає власні потреби, прагнення й емоції;
• не мучте себе, якщо не можете чогось зробити для своєї дитини. Просто пам'ятайте: для дитини зроблено недостатьо, лише якщо не зроблено все можливе;
• дитина - не тиран, який повністю заволодіває життям батьків. Це дорогоцінна чаша, дана вам на зберігання і для розвитку в ній творчого вогню;
• забезпечте дитині безтурботне, але не позбавлене обов'язків дитинство;
• вмійте любити чужих дітей. Ніколи не робіть чужим дітям те, що не хотіли б, аби робили рідним;
• любіть дитину, навіть якщо вона не талановита, невдаха чи вже доросла. Спілкуючись з нею, радійте, бо дитина - це свято, яке поки що з вами.

Та найголовніше, за словами Януша Корчака, батькам потрібно усвідомлювати, що процес розвитку і виховання дитини - це важка праця, яка потребує чимало терпіння, розуміння, уваги та часу.

На замітку:

Без посередників

Як свідчить статистика, більшість тат і мам бувають у школі лише кілька разів на рік, а дехто й взагалі туди не ходить. Найчастіше приводом для зустрічі з учителями, звичайно, стають батьківські збори, зрідка - власне бажання дізнатися про справи свого школяра. Але буває й так, що навіть регулярно зустрічаючись, батьки і педагоги не можуть знайти спільної мови. Головним чином через невміння спілкуватися та небажання почути одне одного.

На жаль, батьки і вчителі не завжди враховують, що їхнє спілкування, як правило, відбувається через посередника-дитину. А якщо є посередник, то існує велика ймовірність отримувати недостовірну інформацію. Саме тому, перш ніж докоряти вчителю, потрібно вислухати його думку. Приймаючи рішення, не забувайте й про те, що діти, хоч якими б вони були, завжди повинні відчувати нашу підтримку. Це, звичайно, не означає потурання у всьому, однак покарання має бути справедливим, а головне - заслуженим.
Тому учителям з батьками краще розмовляти без посередників, якщо не під час особистої зустрічі, то принаймні по телефону повідомляти їм проблему, пов'язану з дитиною. Адже в багатьох випадках, щоб її вирішити чи владнати конфлікт, батькам та вчителю достатньо, уникаючи взаємних претензій, щиро й доброзичливо поговорти. Ось чому потрібно частіше навідуватися до школи.
До речі, не треба боятися батьківських зборів, навіть якщо є ймовірність почути на них неприємні для себе речі. Вони - хороша нагода, як кажуть, із перших вуст дізнатися про успіхи чи невдачі свого школяра і, використовуючи можливість, "по гарячих слідах" знайти вихід зі складної ситуації.
Важливо також пам'ятати, що від нашого ставлення до школи залежить ставлення до неї дітей. Тож учіться правильно реагувати на сказану ними негативну чи позитивну інформацію про навчальний заклад. Насамперед ніколи не обговорюйте педагога, особливо принижуючи його, з дітьми чи за їх присутності. Якщо до вчителя виникли якісь претензії, то краще поговоріть з ним або за потреби з керівництвом школи.
Батьки і педагоги - дві могутні сили у становленні особистості кожної дитини. В обох є свої переваги, специфіка і методи виховання. Однак максимально ефективним навчання буде лише за умови об'єднання зусиль у цій нелегкій справі, що неможливо без частого спілкування.

Що таке вакцинація та для чого вона потрібна

Інфекційні хвороби, проти яких проводяться щеплення, можуть виникнути у будь-якому віці, але найтяжчий перебіг вони мають у дітей. Навіть незважаючи на проведення імунопрофілактики в багатьох країнах світу щороку біля 9 мільйонів дітей гине від інфекційних хвороб. Близько 3 мільйонів дітей щороку гине від інфекцій, що можна було б попередити через вакцинацію.

Що необхідно знати про інфекції, яким можна запобігти завдяки проведенню щеплень за віком:

• Туберкульоз – захворювання, щодо якого в Україні оголошена епідемія. Вакцинація проти туберкульозу проводиться в багатьох країнах, у тому числі і в Європі, де існує високий ризик інфікування або оголошена епідемія. Доцільність вакцинації за даних умов полягає у захисті дітей раннього віку від найбільш тяжких форм цього захворювання – міліарного туберкульозу та менінгіту (ураження нервової системи). Для вакцинації використовують живі ослаблені спеціальні вакцинальні бактерії – бацилу Кальмета-Жерена (вакцина БЦЖ).
• Гепатит В – визнано, що хронічна інфекція є основною причиною розвитку цирозу та раку печінки. Найбільший ризик хронізації відмічається саме у дитячому віці (у дітей перших місяців життя – до 90%, у 5 років – 30%). Діти переважно інфікуються при контакті з хворими, що не мають проявів хвороби (жовтяниці), у результаті потрапляння крові або слини в ранку (наприклад, укус, носова кровотеча і т.д.), а також у випадку введення препаратів крові від інфікованого донора. Ефективне лікування гепатиту В у дітей на сьогодні відсутнє. Для вакцинації використовують один єдиний компонент вірусу гепатиту В – HbsAg, що був отриманий не від хворих або з вірусу, а в лабораторних умовах при використанні сучасних технологій. Вакцинація забезпечує тривалий, пожиттєвий імунітет. Необхідність проведення ревакцинацій (повторних щеплень) протягом життя на сьогодні спростована.
• Кашлюк (син. - коклюш) – хвороба, що типово проявляється нападами кашлю. Переважно дорослі, що хворіють на коклюш, не мають типових проявів хвороби, але при цьому вони є джерелом інфекції для дітей. Захворювання найбільш тяжко перебігає у дітей першого року життя, часто виникає потреба у госпіталізації дітей через тяжкі напади кашлю, що можуть супроводжуватися зупинкою дихання (апное), виникненням у 10 – 15 % таких ускладнень як запалення легень (пневмонія), висока вірогідність смерті. Антибактеріальна терапія коклюшу ефективна лише на ранніх стадіях хвороби, але рідко використовується, що пов’язано з проблемами діагностики, оскільки коклюш мало вирізняється від банальної застуди. Найчастіше діагноз встановлюється не на початку захворювання, а при наявності яскравої клініки, у період спазматичного кашлю. У цей період і виникають ускладнення (зупинка дихання, пневмонія, ушкодження нервової системи і т.д.). Ефективної терапії коклюшу у період спазматичного кашлю не існує. Для вакцинації використовується два типи вакцини, жодна з яких не містить живого збудника. Перший тип вакцини – вбитий (інактивований) збудник коклюшу; другий тип – окремі його компоненти (сучасна вакцина, так звана ацелюлярна). Вакцинація проти коклюшу проводиться комбінованими вакцинами, обов’язковими компонентами якої також є анатоксини правця та дифтерії. Вакцинація дозволяє уникнути тяжких проявів хвороби та ускладнень.
• Дифтерія – захворювання виникає в результаті дії токсину, який виробляється збудником. Серед нас завжди є люди - носії збудника, які не мають проявів хвороби, але є джерелом цієї бактерії для нас. За відсутності імунітету (антитіл, що повинні нейтралізувати токсин) завжди уражаються життєво важливі органи – серце, наднирники (залози, що виробляють гормони для підтримання кров’яного тиску), нирки, нервова система. Навіть за сучасних можливостях лікування близько 20% хворих помирає. Для вакцинації використовується інактивований токсин збудника дифтерії (так званий анатоксин), при введенні в організм якого не виникає хвороба, а утворюються антитіла, здатні нейтралізувати токсин збудника, якщо він раптом до нас потрапить. Вакцинація дозволяє уникнути тяжких проявів хвороби та ускладнень.
• Правець – хвороба, що розвивається у людей при потраплянні збудника в рану з ґрунту, де може зберігатися роками. У рані збудник „оживає” та починає виробляти токсин, який уражає нервову систему, зумовлюючи появу сильних та болючих спазмів (судом), часто із зупинкою дихання. Травоїдні тварини та багато людей є носіями збудника в кишечнику, що сприяє поширенню бактерії та неможливості її ліквідації на планеті. Для вакцинації використовується інактивований токсин збудника правця (так званий анатоксин), при введенні в організм якого не виникає хвороба, а утворюються антитіла, що здатні нейтралізувати токсин збудника, якщо відбудеться інфікування.
• Поліомієліт – хвороба, зумовлена вірусами, що потрапляють до нас з зовнішнього середовища (із забрудненими продуктами харчування, водою, при контакті з носіями цього вірусу або хворими), у 1 випадку з тисячі зумовлюючи ураження клітин нервової системи, які „відповідають” за рухи. У результаті – виникнення паралічів (знерухомлення, можлива зупинка дихання), що залишаються на все життя, часто призводячи до глибокої інвалідізації, до смерті. Хоча в Україні завдяки проведеній вакцинації (у тому числі – додатковій у рамках національних днів імунізації) останніми роками не відмічалося випадків паралітичного поліомієліту і територія країни отримала статус вільної від циркуляції вірусів поліомієліту, існує реальна загроза ввезення вірусів з територій, де вірус ще досі зустрічається (Індія, Пакистан, Афганістан, країни Африки і т.д). Для вакцинації використовується два типи вакцини: перший тип – ОПВ (оральна поліомієлітна вакцина – призначається в крапельках), що містить спеціальні ослаблені вакцинальні віруси поліомієліту; другий тип – ІПВ (інактивована поліомієлітна вакцина – вводиться в ін’єкції), що містить вбиті, інактивовані віруси поліомієліту.
• Інфекція зумовлена Hib (Haemophilus influenzae type b, Гемофільна паличка типу б). До початку вакцинації серед дітей до 5 років життя Hib була однією з головних збудників тяжких пневмоній (запалення легень), тяжкого гнійного менінгіту (запаленняоболонок мозку), сепсису, гнійного ураження суглобів і т.д., часто призводячи до смерті, інвалідізації. Розпочата вакцинація у Західній Європі, США та Канаді дітей першого року життя виявила високу ефективність у попередженні таких захворювань, що сприяло зменшенню інвалідізації та смерті серед дітей перших років життя. Для вакцинації використовується один з компонентів бактерії – полісахаридний антиген, що є достатнім для формування ефективного захисту проти цієї бактерії у дітей перших 5 років життя.
• Кір – хвороба, на яку до початку масової вакцинації хворіли обов’язково за життя всі, переважно у дитячому віці. Саме в дитячому віці кір має найтяжчий перебіг, з частими ускладненнями – пневмонія, енцефаліт (запалення головного мозку), з високим ризиком смерті (помирає кожен з тисячі хворих). Збудник хвороби - вірус, відносно легко передається від людини до людини, ще до появи характерних клінічних ознак у донора, що також сприяє широкому поширенню захворювання серед людей. Ефективні ліки в лікуванні кору відсутні. Для вакцинації використовують спеціальний, вакцинальний, дуже ослаблений вірус кору, що дозволяє сформувати тривалий імунітет, несприйнятливість до хвороби.
• Епідемічний паротит (син. - „свинка”) – захворювання, що у період до масової вакцинації було обов’язковим у житті кожного. При цьому, незважаючи на переважне ураження дітей у віці 5 - 9 років, що характеризувалося більш легким перебігом у порівнянні з дорослими, збудник епідемічного паротиту часто був причиною тяжкого ураження нервової системи (енцефаліт, менінгіт), причиною втрати слуху. При інфікуванні у підлітковому та юнацькому віці у 20 – 50 % пацієнтів інфекція перебігає з ураженням яєчок, що супроводжується надзвичайно вираженим болем. У рідких випадках запалення яєчок у чоловіків (орхіт) або яєчників у жінок (оофорит) може призвести до безпліддя, пухлин. При виникненні інфекції у вагітної жінки протягом перших 12 тижнів вагітності у 25% випадків вагітність завершується самовільним викиднем (самовільним абортом). Для вакцинації використовують спеціальний, вакцинальний, дуже ослаблений вірус епідемічного паротиту, що дозволяє сформувати тривалий імунітет, несприйнятливість до хвороби.
• Краснуха (син. - „червінка”, „німецький кір”, „корова краснуха”) – вірусна інфекція, яка в дитячому віці найчастіше перебігає легко, часто без висипу, що утруднює встановлення діагнозу, оскільки схожа на банальну застуду. Приводом для занепокоєння та початку вакцинації проти краснухи є виникнення краснухи у вагітних та ураження вірусом плоду особливо протягом перших місяців вагітності, що призводить до синдрому вродженої краснухи. При цьому ймовірність ураження плоду складає більше 90%, що супроводжується формуванням множинних вад розвитку, таких як тяжкі вади серця, нервової системи, ураження очей (катаракта) і т.д. Вірус краснухи визнано найнебезпечнішим вірусом для вагітних, для їх ненароджених дітей! Навіть до початку масової вакцинації проти краснухи близько 20% молодих жінок не хворіли на цю інфекцію у дитинстві та мали високий ризик захворіти протягом вагітності. Вакцинація проти краснухи дітей дозволяє до настання статевої зрілості набути обов’язкового імунітету щодо краснухи, уберегти свою майбутню дитину від тяжких вад. А також, вакцинуючи дітей, ми попереджаємо ризик того, що чиясь дитина стане джерелом інфекції для вагітної, майбутньої мами, якщо вона випадково не має імунітету до названої хвороби. Для вакцинації використовують спеціальний, вакцинальний, дуже ослаблений вірус краснухи, що дозволяє сформувати тривалий імунітет, несприйнятливість до хвороби.

Як зміцнити імунітет

Хочете бути здоровими – зміцніть імунітет! Стрес - головний ворог імунітету, женіть від себе подалі переживання і не нервуйте. Намагайтеся отримати якнайбільше позитивних емоцій.

Але почати зміцнювати імунітету потрібно, звичайно, з харчування:

• Вітаміни.

Найбільш важливими для імунної системи є вітаміни A, B5, C, D, F, PP;
Практично вся рослинна їжа, особливо жовтого і червоного забарвлення (морква, червоний перець, диня, помідори, гарбуз) містить бета-каротин, що перетворюється в організмі у вітамін А.
Вітамін А і каротини відповідають за силу імунної реакції на вторгнення антигену; крім того, вони здатні до деякої міри захищати від ракових захворювань.
Головні джерела вітаміну С знає кожен - чорна смородина, шипшина, цитрусові, обліпиха, петрушка, кисла капуста, лимон. Дефіцит цього вітаміну зменшує швидкість вироблення антитіл, а його достатнє надходження з їжею - гарантія вироблення повноцінних імунних клітин.
Вітаміни групи В містяться в насінні, хлібі з муки грубого помелу, горіхах, гречці, бобових, пророщених злаках, грибах, сирі.
Багато в горіхах, насінні і пророщених злаках вітаміну Е - антиоксиданту, що захищає клітини від пошкоджень. Інше джерело вітаміну Е - нерафінована олія.

• Мінерали.

Селен, цинк, магній, кальцій, залізо, йод, марганець. Лідер за вмістом мінеральних речовин з рослинних продуктів - горіхи, бобові, насіння, цільні крупи, а також какао і гіркий шоколад.

• Харчування.

Повноцінні білки, м'ясо, риба, бобові. М'ясо або рибу варто їсти щодня, а от квасоля, горох або сочевицю можна вживати 1-2 рази на тиждень.
Овочі, фрукти та ягоди. Морква, буряк, капуста, квасоля, редька, червоний перець, гранати, родзинки, чорнослив, чорноплідна горобина, курага, яблука, червоний виноград, журавлина, горіхи, хрін, часник, цибуля, а також червоне виноградне вино, соки з м'якоттю (виноградний, буряковий, томатний, гранатовий).

• Морепродукти.

Ненасичені жирні кислоти, що містяться в рибі та морепродуктах, сильно підвищують захисні сили організму. Але тривала теплова обробка руйнує корисні речовини.

• Продукти, що містять калій.

Найбільше його в картоплі, випеченому в мундирі, горіхах, гречаній і вівсяній крупах.

• Кисломолочні продукти.

особливо ті, які містять живі бактерії. Різноманітні біокефіри і біойогурти підсилюють вироблення інтерферону, так що сміливо пийте їх і навіть використовуйте для заправки салатів і холодних супів. Метіонін, що міститься в них сприяє виведенню радіонуклідів з організму; зелений чай - найкращий засіб для виведення з організму радіонуклідів.

• Особливо корисно.

Як можна частіше включайте в раціон брокколі, моркву, молочні продукти з біодобавками, полуницю, ківі, гарбуз, лосось, кедрові горіхи, оливкове масло, м'ясо індички, цитрусові. Додавайте в їжу якомога більше зелені - петрушки, кропу, коренів і листя селери. Чудовий ефект дає постійне вживання гарбуза, кабачків, патисонів.

• Пробіотики.

Корисно їсти більше продуктів, що збільшують зростання корисних бактерій в організмі. Вони відомі як "пробіотичні" продукти і в їх списку входить ріпчаста цибуля і цибуля-порей, часник, артишок і банани.

• «Дари природи».

Природним натуральним засобом, що підвищує імунітет, вважаються: ехінацея, женьшень, солодка, елеутерокок, лимонник. Вживати трав'яні настої і відвари можна як з лікувальною, так і з профілактичною метою.

• Загартовування.

Плавання, обливання і контрастний душ допоможуть вам зміцніти імунітет. Чергування високих і низьких температур - це чудове тренування імунної системи. Гарне загартовування в лазні та сауні. Якщо немає можливості ходити в лазню або сауну, підійде звичайний контрастний душ. Не забудьте після душу енергійно розтерти тіло вологою мочалкою або грубим рушником.

• Активний спосіб життя.

Корисні фізичні вправи: гімнастика, аеробіка, фітнес, біг, плавання, тривалі піші прогулянки, шейпінг, тренажери. З цього різноманіття, безумовно, можна вибрати щось до смаку, настрою і кишені. Але не можна захоплюватися! Доведено, що надмірні навантаження - на шкоду імунітету.

• Розслаблення.

Прийшовши додому з роботи, приляжте на диван, закрийте очі, і постарайтеся думати про що-небудь приємне, дихаючи глибоко і рівно. Можна включити приємну музику. Це чудово знімає накопичену протягом дня втому і не дає стресу перемогти імунітет.